Пересчитай свои года на деньги, и ты увидишь – как это мало

Статья напечатана в журнале «Колесо жизни» №9(33)09 под заголовком

«Буття крок за кроком» (тут печатается языком оригинала)

В селі Тимченки Черкаської області, на подвір`ї одного з будинків по вулиці Гагаріна, під старою грушею, в затінку, в древньому кріслі епохи радянського мінімалізму сидить досить таки літня жінка. Клацнувши клямкою, я відчиняю хвіртку. Вона підводить голову, пильно вдивляється в моє обличчя:

- А хто це воно йде? Ніяк не впізнаю!

І лише метрів за два вона радіє:

- Ой, доцю, це ти!..

Це - моя Бабуся Саня. Вона живе на світі 92 роки.

Ми крок за кроком проживаємо своє життя: дитинство, юність, молодість, зрілість, старість. В кожному віці – своя краса, свої досягнення, своя правда.

  Чудово бути дитиною: ти відчуваєш, що тебе люблять і піклуються про тебе, але водночас, дратує повна залежність.

Прекрасно бути юним – все попереду, все в яскравих тонах, всі плани – великі і глобальні, єдиний недолік – треба почекати допоки подорослішаєш.

Дуже заманливо бути молодим: вже багато чого дозволено, але відповідальність, ще не під силу.

Дивовижно цікаво бути людиною зрілого віку: вже є знання і досвід, вже є історія особистих надбань і помилок, радості і розчарувань. Ще можливо виправити помилки, кардинально все змінити і розпочати з нової сторінки. Вже стільки було втрат, що до життя ставишся обережно, але водночас, досягнення дають право проживати свій вік з філософською легкістю.

Іноді з`являється думка про те, що було би не погано років десять назад прожити з тим життєвим досвідом і тою впевненістю у собі, які є зараз. Певно, це і є той нюанс, який завжди усвідомлюєш заднім числом. Буває, що пережитий період не сприймається як щасливий, а пройде час, і ти усвідомлюєш, що він був саме таким… Але ми так запрограмовані, що завжди бажаємо чогось грандіознішого. А життя плине, а ми все чекаємо…і, не усвідомлюємо того, що саме зараз   ми знаходимося в   «акме», що з грецької - вища точка, розквіт, зрілість, краща пора. Таке визначення характеризує період зрілості як найпродуктивніший, творчий період життя людини, коли людина досягає свого піку. Це вік - високого рівня інтелектуальних можливостей, творчих і професійних досягнень.

Взагалі, якщо моя мама в 62 роки отримала водійські права і сіла за кермо автомобіля, а моя бабуся в 92 роки – читає політичні новини з газет, то в мої 42 – мені жити більше ніж я прожила до цього часу. Цей вік – зрілість моєї юності. За аналогією, наступний період – молодість зрілості.

А старцем бути розкішно: по-перше, не всім дано, а по-друге, мудрість, що нажита роками дає можливість дивитися на життя з вдячністю, впевненістю, і мабуть, з іронією:

-  Ой, доцю! так мене Бог наказав – така глуха стала, нічого не чую. Оце сиджу тут, як г… в траві, мовчу і пахну (в кармані завжди є люстерко і слоїк з парфумами). Я би й сказала що, так не чую-ж нічого. Така стара, а їй-бо, вмирати не хочеться. Воно зараз життя таке інтересне!

 Цікаво - краще вмерти до старості, чи від старості?

                                                                 Щиро Ваша, Віталіна Шапіренко

ЗАДАТЬ ВОПРОС